1972
У грудні 1971 року розпочалися зйомки третього сезону серіалу, що відзначався більш творчим підходом до сюжету та сюрреалістичними персонажами (а також, завдяки збільшеному бюджету BBC, більш амбітними зйомками). Цей сезон представив перший в історії серіалу епізод, у якому одна історія тривала цілих півгодини. Один з найсюрреалістичніших скетчів демонстрував городянина, який змушує людей безперервно сміятися, вимовляючи лише одне слово. Вивільнений зі своєї компанії через виснажливий вплив на колег, герой ділиться своїми переживаннями з менеджером, навіть погрожуючи самогубством, в той час як його бос не може стримати сміх. Якщо раніше BBC не втручалася у виробництво, то з третього сезону керівники програми почали давати знати про свою участь перед показом епізодів.
1969
Цей серіал являє собою збірку комедійних скетчів. Коміки демонструють короткі сюжети, в яких вони з'являються в найрізноманітніших ролях, включаючи образи спокусливих жінок. Це шоу здобуло визнання у мільйонів глядачів по всьому світу, а багато цитат стали невід'ємною частиною мови шанувальників якісного гумору. Особливістю Монті Пайтона є те, що жоден скетч не завершується безглуздою фразою, яка могла б зіпсувати враження від виступу коміків. Під час переходів між скетчами використовуються анімації Гілліама з сюрреалістичними мотивами або інші оригінальні теми.
1974
Четвертий сезон — це остання частина культового британського скетч-шоу. Він складається лише з шести епізодів, на відміну від попередніх тринадцяти, і суттєво відрізняється за тоном і структурою. Головна причина — відсутність Джона Кліза, одного з основних авторів та акторів проєкту, який вирішив покинути шоу через втому від телевізійного формату та творчі розбіжності. Без Кліза серіал втратив частину звичного абсурду та енергії, проте залишився впізнаваним завдяки стилю Пайтонів — поєднанню сатири, нонсенсу, мета-гумору та пародій. Тон став дещо м'якшим, більш сюрреалістичним і навіть меланхолійним. Сценарії продовжували писати Грем Чепмен, Ерік Айдл, Майкл Пейлін і Террі Джонс, а Террі Гілліам далі створював свої характерні анімаційні вставки.
