2006
Цей документальний фільм демонструє, як словенський філософ і психоаналітик Славой Жижек досліджує приховану психологічну сутність кіномистецтва, використовуючи фрейдистський та лаканівський аналіз. Основна увага зосереджена не на подіях, а на ідеях, що стоять за фільмами. Жижек подорожує у вигаданому просторі своїх улюблених стрічок, буквально «вселяючись» у знакові сцени. Головна концепція цієї роботи полягає в тому, що кіно є перверсивним мистецтвом, яке дозволяє глядачеві задовольняти приховані бажання, не визнаючи їх відкрито. Він розглядає такі терміни, як "об'єкт бажання", "воайєризм", "розщеплення особистості", "сцена травми" та роль «великого Іншого» у наративі. Фільм має структурований підхід, поділений на частини, кожна з яких розкриває певний аспект психоаналітичного сприйняття кіно.
