1972
На початку XX століття в родовому маєтку живуть три сестри, які колись були нерозлучні, але тепер їхні стосунки, м'яко кажучи, напружені. Агнес (Харрієт Андерссон) страждає від тяжкої хвороби і поступово вмирає, а за нею доглядає вірна служниця Анна (Карі Сюльван). Сестри Карін (Інгрід Тулін) та Марія (Лів Ульман) завжди поряд. Агнес згадує щасливі моменти з дитинства, коли вони були безтурботними. Кожна з сестер переживає свої власні нещастя. Лікаря грає близький друг Інгмара Бергмана, талановитий актор Ерланд Юзефсон, чиї найкращі роботи ще попереду. Фільм, виконаний у червоних і чорних тонах, став початком пізнього етапу творчості Бергмана, а оператор Свен Нюквіст отримав Оскар за свою роботу над цією психологічною драмою.
1966
Актриса Елізабет Фоглер у фільмі «Персона» користується величезною популярністю. Щодня вона виступає на кількох концертах. Під час одного з виступів дівчина раптом перериває свій монолог і замовкає. Глядачі вважають, що це частина сценарію. Але мовчання триває. Після закінчення вистави Елізабет вирушає до психолога. Лікар, оглянувши її, виявляє, що вона втомлена і потребує відпочинку. Доктор радить зірці виїхати в тихе місце, подалі від міського шуму. Елізабет вирішує прислухатися до поради і прямує на узбережжя. У подорожі її супроводжує доглядальниця Альма. Однак свіже повітря і тиша не покращують стан актриси. Помітивши погіршення самопочуття господині, стара служниця вирішує підтримати її. Цілими днями вона спілкується з мовчазною Елізабет, ділячись різними історіями зі свого минулого. Поступово спілкування з доглядальницею позитивно впливає на психічний стан актриси, і вона починає цікавитися розмовами, беручи участь у них і забуваючи про свої недавні проблеми.
